Творча сторінка.

*****
Я несу красу, любов і совість…
Серед гасел тисячі ночей
І несу я душу, наче випадковість,
І несу відвагу стомлених очей.

І несу я чистий гріх. Можливо…
Але ганьби по собі не лишу…
Для мене вкрай, усе таки, важливо,
Що я ніде, нікому не брешу.

Як же можу я обманювати душу
І себе, і щирість, і добро?
Я своєї гордості не зрушу,
Бо вона, як щире серебро!

*****
Нехай сьогодні буду я мовчати
Та завтра я повстану із жалю
Я буду в світ тоді кричати
І розіб’ю крижини кришталю.

І вся брехня потоне в слові честі,
Поріжеться об свій раптовий гріх,
Постане з правдою на перехресті
Й залишить по собі нікчемний сміх…

І сонце виглядатиме грайливо
Й кричатиме моя оголена душа…
Моя рука підійметься мінливо
І з-під пера знов з’явиться строфа…

І рима буде з долею миритись,
І пісня буде литися із вуст,
Та істина не буде вже коритись,
Повстане від зухвалості розпуст.

Іринка Розумій, листопад 2014

Яготинські ненаВІСТІ