Статті

как самой создать интернет магазин

Байка про Тлю і Гусінь

Перелізла Тля на Гусінь,
Каже: «Ох і ласий кусень!
Ця чарівная істота
Виконає всю роботу!
Перетворим наш листочок
Ми у затишний куточок!
Ставлю у контракт умову –
Слухать лиш мене одну!
Не сперечайтеся! Мовчіть!
Я знаю краще, як робить!»
Гусінь спершу обалділа,
Та усе ж взялась за діло
В притаманній їй манері.
Зразу ж всі протерла двері.
Тягне відра, тре підлогу,
Тлю проха про допомогу.
Та мерщій відповідати:
«Нам не личить працювати!
Королівської ми крові!
Тебе звинувачу в змові!
Основна моя робота –
Проявлять про вас турботу.
Всі тварини ви невдячні,
Якщо мислите інакше!»
Знов Гусінь тягне всю роботу.
Має тля одну турботу:
Біга взад-вперед по тілу,
Підкидає нове діло.
Гусінь тужиться, пихтить,
Паше, наче кінь й мовчить.
Але вже пора надходить
Й Гусінь обережно мовить:
«Досить! Все! Я завтра зранку
В кокон лізу до світанку.
Загалом – іду в відпустку,
Ну а ти тут хоч і лусни!
Сил нема на вас пахать,
Треба лялечкою стать».
Тля у визг: «Не смій, тварина!
Ти – моя навік рабиня!»
Та вже гусінь не ляка
Вереск цього таргана.
Обплелася павутинням
І лежить, немов дитина.
Метушиться Тля тривожно:
«Повернися, так не можна!
Що робить мені без тебе?
Стільки ж справ зробити треба!
Я не можу працювати –
Я умію керувати!»
Тля доверещать не встигла,
Як раптом трапилося диво –
Легким помахом крила
Вона скинута була.
Горло прихопив переляк –
Над нею височів Метелик.
Ледь її не розтоптав,
Коли крила розправляв.
«Ти нікуди не підеш,
Бо без мене пропадеш», —
Пропищала Тля тихенько,
Голосок бринів тоненько.
Але успіху не мала,
Бо не з Гусінню вже розмовляла:
«Я б не радив заважати!
Досить вже мене повчати.
Та спасибі за науку:
Не давать тирану руку!
Думать, перш ніж йти на те –
Бо відірве й проковтне!»
Нам втрачать нема чого –
Звільнімось й полетимо!

Надія Безмежна

2013

***

 Ода директору.

Стыдливо перси прикрывая,

В коленях унимая дрожь,

Я трём звонкам твоим внимаю

И с нетерпеньем жду, что ты войдёшь!

 И несравненная заходит,

Сияньем затмевая зал.

И в пятки медленно душа уходит,

Увидя глубь ея зыркал.

Я замираю, грудь трепещет

И от восторга испускаю вздох.

Ты как царица – взор твой блещет,

Осанка гордая таит подвох.

И тишина, глубокая, как омут

Вдруг нестерпимо давит донельзя.

О, смилуйся! Промолви слово!

Очередным приказом оглуши меня!

Ты прерываешь, наконец, мои мученья.

Твой голос вкрадчивый, срывая тишину,

Журчит и тут же предаёт забвенью

Мои надежды и мою мечту.

Все мои планы разрывает в клочья

Спокойный, вкрадчивый, с ленцою голосок.

Попытки возразить теряют под собою почву,

Иначе предстоит в приёмную мне марш-бросок.

В экстазе выхожу из кабинета,

Кружится от оргазма голова.

Забыть заставит даже о конце света

Работа милая моя!

2014 Надія Безмежна

Advertisements