Ви колись дивилися собі під ноги? А я, на жаль, дивлюся. І бачу невтішну картину. Гадимо скрізь, де живемо, стоїмо, ходимо, відпочиваємо.
Майже центр міста. Центральна лікарня. За 3 метри стоїть сміттєвий контейнер. Візьми чек – викинь туди! Аж ні! Все під ноги! Поки стояла у черзі – обурювалась. Дочекалась своєї черги – зрозуміла у чому проблема.
Якийсь розумник налаштував банкомат на автоматичну видачу чеків. Але “вилазять” вони з ледь чутним дзижчанням і “показують” лиш свою “попку”. Я сама б не помітила, якби перед цим не обурювалась і не вирішила перевірити, у чому справа.
Чек я не вимагала, але він “виліз” сам. Непомітно, підступно, до гидоти нав’язливо. Ось тому люди його і не помічають. А ті, хто помічає, вирішує, що попередній чек не його, висмикує і кидає собі під ноги.
Ось ми й повернулися на початок розмови: 3 метри – урна. Навіть, якщо не твоє – тобі “вп?дло” забрати й викинути? Чому ми не починаємо покращувати своє місто, свою країну з себе-коханого?
Зверніть, будь ласка, на це увагу! Або самі, або хтось – будьмо людьми! Нема прибиральника – зроби сам, адже це не сніг відкидати, викинути папірець, за яким не потрібно нахилятися – не важко!
