І знову про Яготин. – Яготинські новини.


Яготинські ненаВІСТІІ знову про Яготин. Ну ось і потекло. Після морозів – відлига. Але на серці зовсім не тепло, а сіро і вогко, як і на вулиці. Звичайно тішу себе словами з пісні «У природы нет плохой погоды» і намагаюся дивитися на світ з оптимізмом. Не дуже виходить, треба зізнатися. Адже я ходжу пішки, і мене не так часто возять на машині, як депутатів. Ця пісня, мабуть, придумана саме про них і для них ще за радянські часи.

І не я одна сумніваюся, що у природи нема поганої погоди, і що кожна погода – то на краще! Співробітники, заходячи у приміщення, кожен!..- говорять один і той самий вислів: про близьких родичів…

Ну дуже слизько! ДУЖЕ! А сніг тане, у нього провалюєшся, ноги моментом мокрі. Боже-Боже, бідні наші хлопці у окопах!

Звісно, боротися з природою – справа невдячна. І не скрізь нею займаються – по теліку бачила! Навіть у Сербії десь: проїжджі частини не посипали, і машини «носить» по всьому периметру дороги. Мабуть, ми теж берем приклад із Сербії.

У Києві люди ламають руки-ноги на рівному місці, то що ж я для провінції вимагатиму?! Що я можу вимагати від Яготина? Не стану вимагати – дарма то все! Я не хочу іти працювати двірником, то що ж я буду інших пикою товкти як кошенят у недоліки? Я просто зауважила: пішохідні доріжки (особливо у напрямку до ЗОШ №1) слизькі і небезпечні для дітей і їх батьків; перехрестя і переходи СЛИЗЮЧІ і НЕРІВНІ, що просто смертельно небезпечно для пішоходів; у дворах машинами роздовбаний сніг дозволяє мешканцям хіба що плавати у тій каші!

А от за мешканців будинків, що навпроти лікарні (82 і 82-а, начебто) я надзвичайно рада – у них є пішохідні доріжки. І навіть інколи по-чорному ім заздрю! Ну за що стільки благ одному двору, у той час, як інші роздовбані і не пристосовані для людей? Так-так, Вам не почулося: для машин у всіх дворах – повний «фарш», а людям пройти нема де: ями, каміння і необхідність в обов’язковому порядку поступитись машині, що надумалась проїхати у цей момент.

Ха! Ще одна смішна деталька, раз вже ми зачепили будинок 82 по Незалежності: там так хотіли догодити мешканцям і прокласти ідеально рівне і доладнє покриття, що спотворили підхід до дитячого садка «Берізка». Я довго сміялася, спостерігаючи цю картину, коли батьки з дітками радо крокують новенько-рівненьким шматком дороги у перевулку, а вже до хвірточки садка перескакують із дитиною під пахвами з однієї навернутої дорожниками купи слизької багнюки на іншу. А у хвірточку зайти не можна, бо і там багнюка.

Ось я і реготала, аж поки мені не стало дуже сумно: дорослим кладем дороги, а буквально 5 метрів стежинки до садочка ім зробити не можемо!  Ну не вистачило матеріалу для маленького п’ятачка доріжки, якою дітки чистенькими прийдуть до своїх груп! Зате залишили нашому майбутньому поколінню Яготина купи сміття, калюжі, розриті і насипані купи багнюки. Щедрий ти наш чорнозем! Тобою пишатися треба! От і пишаються – залишають діткам на загальний огляд, щоб ходили по ньому, пишалися і раділи, що є володарями такого грунту!

А взагалі все добре, пройдуть сірі хмари, визирне морозяне сонечко, відплачуться бурульки, повисихають калюжі, обсиплються краплі з гілок. І хоч не буде вже у них цого діамантово-чарівного вигляду, та буде новий день, нове перевтілення і нове життя. І знову про Яготин…

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s