Яготинські новини: До Яготина завітали “12 Місяців”.


Яготинські ненаВістіСьогодення минуло з таким враженням, що усі 12 місяців завітали, принаймні, до Яготина. Дощ, сніг, тепло… Тепер я чекаю стиглих яблук, полуниці і метеликів. 🙂

Дійсно, було чудово! Таке буйство стихії! Струмочки дощу на склі, а потім лапатий сніг! Навіяло роздуми. Потягло у філософію. Сиділа коло вікна, милувалася негодою і дивні думки полізли у голову.

Яготинські ненаВістіЯке дивне життя! Гойдаються віти. Виникає неодолиме бажання взяти до рук чашечку гарячого чаю, закутатися у плед і далі дивитися у вікно. Так чудернацько малюють на вікні дощові краплі свої візерунки. Ніколи не вгадаєш, як вони “ляжуть” на поверхню скла. Як людські долі. То розбігаються, то зливаються, то відбиваються і розбиваються на друзки…

Яготинські ненаВістіАж ось раптово краплі змінюються лапатими, густими, пухнастими сніжинками. Все вмить вкривається білим простирадлом. Мокрим, звичайно, але від цього не менш вражаючим. Чорніють залисини калюж. І ти розумієш, що сухим додому ти не доберешся. Байдуже! Знаєте, чомусь останнім часом це стало байдуже. Мабуть, прийшла та пора, коли пісня Аліси Фрейндліх почала сприйматися всерйоз: “У природы нет плохой погоды. Всякая погода – благодать”.

Яготинські ненаВістіДодому йдеш неспішно, не дивлячись на сніг і вітер, і мокрі чоботи, і наліпаючий на них такий же мокрий сніг.

Я не фаталістка, та сумніви виникають. Ось у садках, галявинах, у парку сніг лягає білим цнотливим покривалом. А кинув погляд на дорогу – жах! Він гидливий, чорний, обляпаний, ніби згвалтований.

Наглядно видно, що все, до чого торкається рука людини – гине!

Перетворюється на бруд і дрантя.

Ну, скажіть мені тепер: я нормальна? Якщо подібні думки лізуть у голову. Мабуть – ні. От і керівництво моє це підтверджує: хвора на всю голову.

Але й тут, тверезо “пораскинув мозгами”, не падаю духом: чоловік терпить таку вже 22 роки. Відвозить на роботу і забирає звідти. Стоїть “стіною” перед небезпекою і тими, хто ображає. Діти говорять, що люблять. А не від кожної дитини почуєш ці слова любові. Частіше вони замовчуються, ніби про них і так повинні знати. А чого ще бажати? До втіхи самодостатності знаю: умію співати, в’язати, писати вірші, готую, спортсменка, комсомолка, “вумниця-красівіця”:))). Хоча десь-таки у глибині душі… Я таки ненормальна.

А кому ще сьогоднішня погода навіяла божевільні думки?

Яготинські ненаВісті

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Роздуми. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s