Яготинська поезія: “Последняя свеча”.


Я тебя не забуду, нет!
Лишь в окошке забрезжит свет.
Это ставлю в окно свечу,
Смотрю на фото твое и молчу.


Я смотрю на тебя – нет слов.
Уж которую ночь я не вижу снов.
Уж которую ночь я сижу одна
У печального и мертвого окна.

Не видно звезд и ночь темна.
На улице хозяйкою зима.

Твое лицо… но сам ты недоступен.
Ты был жесток, когда ушел холодным утром!
И я невыносимою была!
Но все равно текла горячая слеза.

Давно привыкла я одна,
Но эта фотография твоя!..
Она терзает. И душа уж не болит.
Она кричала, а теперь молчит.

Ей нечего сказать – она уж отболела.
И, кажется, любовь сгорела.
Но, Боже, как невыносимо без тебя!
И ненависти не хватает на себя!

И вот который день я жду.
Ночами не ложусь. Смотрю в пургу.
И лишь надеждой теплится последняя свеча.
Она погаснет – с ней умру и я…

Надія Безмежна

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s