Яготинські поети: “ВОВКИ”.


vovky_1

Останнім часом я люблю вовків…

Чомусь вони мені так душу зігрівають

Не те, щоб я боялась хижаків,

Вовки завжди своїх оберігають.

І я, неначе, вовк благаю гласом,

Гризу віршами, як кликами всіх,

Можливо, слово я тримаю басом,

Я так ненавиджу чиновницьких утіх!

Я звіром стала ненависним

Не просто так, не від схочу!

Мене зробили месником зависним,

Тож я втішаюсь досхочу!

Мені так просто душу розірвали,

Що я й сама не дуже вірю в це,

Вони ж мого життя не обірвали,

Їх вистачає тільки на слівце.

Їх вистачає тільки на обмови

На те, щоб чужу душу розтоптати,

На їхні милі пафосні розмови,

Вони так хочуть світ увесь повчати.

Та вам кажу, чиновники, не треба!

Ми вдосталь вже наслухались казок

Ви, як ота проста незмінная Амеба

Привикли накидати мотузок.

А ви замінні, ви – не ідеали,

Бо як би мали все оце в собі –

То владу ви свою до скону не тримали

І не жили за неї тільки в боротьбі.

Ви ж марите про золоті стільці,

На вас прийшла управа! Схаменіться!

Ви – не помазаники Божі, ви – бранці!

За сльози відповідь тримайте і моліться!

Ви всіх до нитки обібрали,

Вовки вже виють і не замовкали,

Тікайте, зморені шакали

Доки вас вила не дістали!

1849025

Іринка РозуМій, 23 березня 2016 року

 

 

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s