Яготинські поети: “Коли я полюбив себе…” Чарлі Чаплін


1444205459_charlie_chaplin5Промова ця належить гумористу,

Він в сімдесят багато зрозумів:

Лиш полюбив себе так чисто

Й знімати фільми гарно вмів.

Мабуть, це вся вже передмова,

Не треба більше говорити –

Про Чарлі Чапліна ведеться мова –

Він геній був, бо вмів творити…

Коли я полюбив себе,

Я зрозумів, що туга і страждання

Нещадно попередили мене,

Що я живу без сподівання.

Сьогодні я кажу – “Це я!

“Це бути й називатися собою”

І як мене такого корифея

Бог надихнув краплиною живою.

Коли себе я полюбив,

Я зрозумів і бік образи,

Бо я весь час себе губив

Як віддавав свої накази.

Накази – мої побажання,

Людина  зовсім неготова,

Бо це усе мої благання –

“Самооцінка” це раптова.

Як перестав бажати іншого життя

Побачив, що немає вороття

Бо те, що в мене зараз є

Мені зростання надає.

Сьогодні називаю “Зрілість” –

Це є можливості мої

І розуму мого невмілість,

Думок оспівані рої…

Я зрозумів, що з будь-яких новин

Перебуваю я у вірний час.

Я там де треба  з верховин,

Як в місті вірному Пегас.

Тепер, напевно, я спокійний

Бо став “Я впевнений в собі”

Для себе я тепер надійний

Та всі слова мої – тобі.

Я перестав нещадно красти

Свій вільний час з проектувань,

Бо можна непоправно впасти

Без дуже щирих намагань.

Роблю лиш те, у чому щастя,

У чому радість, щирий усміх,

У ритмі власного причастя,

Бо “Простота” приносить успіх.

І все, що мене вело вниз,

Виводило із власного шляху,

Позбувся вдало без реприз,

Бо має думку це лиху.

І їжа, й люди, й речі, й ситуації –

Це шкода організму й деградація,

А радість прийде потім вже від грації,

“Любов до себе” – вірна комбінація.

Як десь поділась моя правота,

Я став ще менше помилятися,

Бо на екрані моя німота

Так часто змушує здригатися.

Я зрозумів – це сама “Скромність”

Так дивно проросла в мені

Безмежна, як сама бездонність,

Весь час у мужнім стремені.

Як полюбив себе, то попрощався

З минулим і майбутнім назавжди,

Відтоді я собою не пишався

І вже не мав презренної вражди.

Бо те, що є, я кличу “Задоволенням”

І усвідомив розуму блакить,

Від нього можна захворіти із захопленням

Та краще вже із ним союз створить.

Якщо його із середньком зв’язати

То він вже буде найміцніший,

Бо “Мудрість серця” буде вас тримати

І, певно, буде наймиліший.

Нам не потрібно спорів, конфронтації,

Проблем до скону з іншими людьми…

Нам хочеться небачених новацій,

Висот омріяних з великими крильми…

Тепер, я знаю, – це усе – “Життя”

Бо і зірки стискаються ночами

З їх зіткнень – оживає майбуття

І радість виринає з новими світами…

Чарлі Чапліну вдалося прожити довге життя, і при цьому, займатися улюбленою справою. Погодьтеся, це трапляється дуже рідко та він з легкістю скористався можливостями свого розуму. Він завжди був у потрібному місті і у дуже потрібний час! Тож, коли ви полюбите себе, хоча б на йоту, відразу зрозумієте своє призначення.

З повагою, Іринка РозуМій, 14 квітня 2016 року

 

 

 

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські поети про відомих людей. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s