Яготинські легенди: “Легенда про українську пісню”.


7845e4b435200e54cb251e5d8fe855acВи вже знаєте легенди: і про Лелеку, і про Калину, і про Україну. А про українську пісню чули? Чому при всіляких обставинах, хороших чи поганих, ми співаємо? Звідки вона – пісня?

ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНСЬКУ ПІСНЮ

Давно було це, ще за прадідів-дідів,

Господь таланти дітям роздавав,

Під щирий щебет солов’їв

Дарунок Божий розквітав.

 

Французькі діти захотіли елегантність,

Красу невимовну природну,

Буквальну трепетну галантність,

Статуру дуже благородну.

 

Угорські – так любити землю,

Ґаздами бути їм на ній.

Господь сказав: “Не відокремлю!”

І дав їм ще бджолиний рій.

 

Німецькі враз обрали дисципліну,

Порядок строгий і німий,

Вони, таки, їм знають ціну,

Достаток гордий та прямий.

 

А польські хтіли торгувати,

Щоб забезпечити себе

І статки величезні мати,

І процвітання несліпе.

 

А італійські – музику писати,

Бо звуки нот так гріють душу їм,

Бо можна ними вдало римувати

І радість віддавати всім.

 

Єврейські – статки й позичати

І дбати щиро про своїх,

Своїм завжди допомагати

І мати свій маленький дім.

 

Іспанські  – мужності прохали,

Англійські  – владність вимагали,

Турецькі  – звичаї плекали,

Китайські – гострий розум мали…

 

Обдарувавши всіх , підвівся.

Аж, раптом, дівчинка в кутку.

Господь на неї заглядівся,

Він сльози бачив на листку.

 

Вона була у вишиванці,

Волосся пишне, русокоса,

В руках були хлібні окрайці,

В калині вся… та тільки… боса…

 

Чого ти плачеш, Україно?

Моя країна у журбі…

Сини мої всі на чужині…

Нарід живе у боротьбі…

 

Немає правди, нема й волі…

Як ти сказав, настав той бій

І сліз, і смутку вже доволі…

Дай спокій свічці восковій…

 

Як же зарадить твому горю?

Я дам тобі неоціненний дар!

Він враз уславить твою волю  –

Це буде пісня серед чвар!

 

Вона уже хотіла йти,

Окрайці до грудей притисла,

Наважилась до Бога підійти,

Немов, гроза на ній нависла.

 

Господь їй ніжну пісню дав:

Крилату, гарну і дзвінку.

І щастя трепетно бажав

Дівчині у калиновім вінку.

 

У моїм Раї тепер пісня:

Солодка й чиста, наче мед!

Тож, заспівати вже не бійся,

Вона вартує всіх прикмет!

 

Сини твої нехай співають,

Нехай рушають з нею в бій,

І з нею славу здобувають,

І з нею досягають мрій!

 

Отож, з тих пір отак ведеться,

Що з нами пісня поряд є,

Бо вона Янголам озветься,

Немов, з криниці воду п’є.

От така дивна ця історія української пісні! Незламної, чистої, гордої, вільної…

З повагою, Іринка РозуМій, 22 квітня 2016 року

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські легенди. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s