Яготинські легенди: “ЛЬОДОВЕ ПОБОЇЩЕ чи БІЙ НА ТРАВІ?”


2А чи ви намагалися розібратися у історії? Чи прагнули правди, як чистої джерельної води? Чи знаєте ви істинну правду про Льодове побоїще?

Побоїще льодове… в чім же його суть?

А чи була у нім та сила й слава?

Чи може Олександр напав на Чудь

Й на кого та була численная облава?

 

У гордім ореолі москалі

Зухвало окрилили грубіяна.

Літописи, незнанні скрижалі

Жорстокість описали отамана.

 

Бо Олександр грабіжник був, не князь,

Він не давав народу мирно жити.

Благав його отець: ” У це не влазь!

Бо можна рідну землю розгнівити!”

 

А лицарі Хреста, все боронили люд,

Бо їм не треба слави і поваги,

Вони ніколи не ішли у блуд

І не терпіли до людей зневаги.

 

І бій той відбувався на траві,

Який у квітні лід? Це ж просто сміх!

А люд тримав образу в голові,

Тож хтивий Олександр пішов на гріх!

 

Та хто ж, таки, той бій тримав?

Хто ж був той переможець і знавець?

Славетний князь Андрій про все подбав,

Бо Мудрий Ярослав його отець.

 

Хоробрий, гарний, вільний як орел,

Він був, як батько чесний молодець,

А Олександр орди презренної вмисел’,

Блаженний і слабкий, як горобець.

 

Ніяких лицарів п’ятсот не потонуло,

Бо не було їх стільки, хоч ви плачте,

Андрія князя осяйнуло,

Він виправляв помилки’ Олександра, бачте.

 

Та ця, тепер славетна, перемога,

Тоді такою зовсім не була,

Бо кров’ю вся вкривалася дорога

До сліз і розпачу вона вела.

 

Слідів у озері ніяких не знайшли,

Бо лицарі поховані в траві…

Вони ж у прасі із золи…

Трава росте із їхньої крові…

 

А те, що москалі славетно увінчали _

Ганьба довіку, сльози у віках

Та скільки б вони світу не кричали

Не бути їм русинами у прах!

 

Бо русичі не можуть буть ганьбою,

Бо в нас чесноти з діда-прадіда завжди

І це єднається із вільною жагою.

У нас нема у серденьку вражди!

Ось така правильна інтерпретація історії Русичів, яка записана Європою, яка вималювана літописцями, а не брехнею Катерини, яка до скону ненавиділа цей вільний народ, тобто наших прямих предків. Тож ми повинні завжди про це пам’ятати і не повторювати помилок…

З повагою, Іринка РозуМій 22 квітня 2016 року

 

 

 

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські легенди. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s