Яготинські поети: “Дощ…”


00378839А чи люблю я дощ, як плаче злива?

Це неба сльози у терпку блакить…

Настільки вже вона тоді щаслива,

Коли вода квапливо моросить?

Чи напивається земля джерельної водиці?

Чи заливається вже нею, хоч кричи?!

А може хоче випити з криниці?

Земля благає небо:”Не бурчи!”

Й трава росте повільною ходою

І квітне дерево тихенько навесні,

А зранку, все вкривається росою

Та чуть пташині  співи голосні.

Люблю я дощик, тільки теплий, літній,

Коли струнка веселочка встає!

Він оживляє навкруги усе тендітно,

Життя прекрасного він надає!

А злива? Злива __ плута йому ноги!

Вбиває всю красу, що він створив!

Враз висихає вся омріяна волога…

чомусь Господь усе благословив…

З повагою, Іринка РозуМій (Оксана Розум) 28 квітня 2016 року

раскрутить сайт
Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s