Яготинська поезія: “Аборт… Убить в собі життя…”


abort0

Убить в собі життя… як це зрадливо…

Припиниш ти серцебиття сором’язливо?

Як зможеш знову далі жити?

Чи може підеш ворожити?

Не йди! Не руш! Маленького дитятка!

Не відривай із колосу зернятка!

Твоя душа не матиме спокою

І сльози стануть злою осокою!

А як воно хотіло бідне жити?

Та залишилось тільки службу відслужити…

Так ніжно свою маму обіймати…

Ти в церкві ладану приймаєш аромати…

Та середнько ж щемить… палає…

Душа дитятка у болоті догасає…

А твоє горде, не потрібне честолюбство

Веде до краю… і до… самогубства…

А той, хто скаже: “Не потрібно!”

Той, душу розміняє дрібно…

Бо все, що маєш __то дарунок…

Щасливий долі поцілунок…

А ти одним своїм: ” Не треба!”

Гнівиш Всевишнього край неба!

А потім… може й не настати __

Все гнівно доля буде відбирати…

Вперше, мабуть, не пишу передмови. Вона не потрібна… Все сказане __ сказано… Зроблене __ зроблено… Не робіть помилок, які виправити просто неможливо…

З повагою, Іринка РозуМій (Оксана Розум), 5 травня 2016 року

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Роздуми. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s