Яготинські поети: “Коли з добром ідеш у світ…”


681

 

 

 

 

 

 

Коли з добром ідеш у світ,

Чомусь його ніхто не помічає,

Навколо тільки ароматний цвіт

Та він і плоду не дає, зате __ буяє.

Коли людина злісна і скупа __

Вона не сприйме вашого рятунку

У жилах в неї кров не закипа,

Бо від людей чека лише грабунку.

Усе, що має у собі,

Того від всіх вона чекає,

Вона манірна і сліпа,

Її любов і злагода лякає.

Вона сприймає тільки ніч,

В душі у неї вічна мерзлота,

Бо не побачиш й серед тисяч свіч,

Яка отрута в неї золота.

Отож, женіть від себе тих людей,

Які не бачать вас і щиро не сприймають.

Не треба з них творить музей __ 

Вони вас тільки проклинають.

Здається, що людина вкрай хороша

Та придивіться, скільки підлості у ній.

Яка тяжка у неї ноша…

Іти по мерзлоті скляній…

Але вона цього не розуміє,

Здається їй, що незамінна,

Вона від щирості німіє,

Бо окаянна і манірна…

Один лиш раз їй допоможеш __

Чекай біди, пірнай у горі, __

А їх ти вже не відворожиш,

Не втопиш їх у Чорнім морі…

13151732_1001149219934462_6858457966942376889_n

З повагою, Іринка РозуМій (Оксана Розум), 21 травня 2016 року

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s