Я гину!


Яготинські нена-Вісті

Гляньте на мене – я гину! Душа моя обвуглена й зневоднена. Серце зневірене і спустошене болем за все мракобісся цього світу.

Начальник із мідною червоною пикою змушує мене звільнятись з роботи. Чиновник, ворюга із наглою жирною мордою, змушує мене платити все більше і більше. Медик із гидкою посмішкою змушує мене тихо вмирати на власному подвір’ї, бо не маю грошей на лікування. Мєнт на шикарному «Порше» давить мене на зупинках. Покидьок із руським автоматом у руці руйнує мої садиби і вбиває моїх синів.

А відтак мені залишається «вилетіти» із власного житла, загризти своїх дітей, щоб не мучились, і через 2 місяці здохнути з голоду самій. Або знесилитися так, що будь-який «спєц» пришибе мене палицею.

Яготинські ненаВістіНу що з того, що я хочу просто жити гідно, по-людськи?! Невже я обжеру Верховну Раду, якщо хотітиму нормальної роботи, гідної зарплати, якісної медицини, безпеки на вулиці і миру в країні?! Чому шакали, що заплодили цей світ, безкарно товстішають і шикують, а мені залишають лишень право попорпатися у смітнику?

Хто дав право покидькам вирішувати мою долю і долю моїх дітей? Право сильного, чи право вмілого користуватися недолугими Законами для своєї користі?

Де шукати того добродія, що кине мені шматок «Особливої Краківської», забере до себе додому і зробить із мене Шарікова?

Яготинські ненаВістіЯ – слабка жінка. У мене тендітна фігура, стрункі ніжки і вправні рученята. Я хочу бути слабкою. Хочу, щоб мої діти були захищені і влаштовані у житті. Хочу, нарешті, як і всі, скинути на когось вирішення своїх проблем. Я не хочу вчитися бути сильною! Я хочу бути просто щасливою жінкою, а не стійким Термінатором!

Гляньте ж на мене – я гину! Я гину у цьому жорстокому світі! Я втомилася тримати його на собі! Бо за цю підтримку увесь світ б’є і вбиває мене. Бачачи лише мої помилки, не помічаючи досягнень! Змушуючи мене вважати себе нездарою і нікчемою!

Як мені вижити у цьому божевільному хаосі, стоячи на колінах, простягуючи руки до неба у відчайдушній молитві? Остання і єдина надія лише на Бога!

Яготинські ненаВісті«Боже, не дай мені впасти! Не дай мені згинуть! Я маю дітей, що привела на цей світ, можливо, всупереч їх волі! Дай мені можливість, наперекір начальникам, чиновникам, колекторам і загарбникам, підняти їх на ноги! Господи! А потім можеш робити зі мною, що хочеш! Я прийму твоє рішення, і буде воля Твоя! Амінь.»

Надія Безмежна.

 

 

 

 

 

 

 

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Роздуми. Додати до закладок постійне посилання.

One Response to Я гину!

  1. jagonenastiblog коментує:

    Вражаюче! У горлі сохне, як читаю. Вкотре вклоняюся вам, мій шефе!

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s