Яготинські поети: “Неписані, нестримані слова…”


454f435d3f994c52be4e938bbe9f0f8e_600x1000Неписані, нестримані слова,

Не хочеться промовити нічого…

Лежать, немов би, лава снігова…

Таки чекають настрою п’янкого…

 

Чому чекаєте? Чом рима не пливе?

У серці тільки моторошна злива…

Чіпляйте мою душу за живе…

Ти римо, чому інколи зрадлива?

 

Я сонця хочу, радості в раю,

Творити хочу, щастя написати…

Пташиний щебіт у гаю…

Він буде мою риму колисати…

 

Тож, не гарцюй содом в моїй душі…

Летіть слова в історію віршів…

Лягайте в книги, наче у ковші…

От тільки б не було отих дощів…

 

Вони розмотують у сльози моє серце

І забирають всі слова мої,

І заливають те римоване джерельце,

Що не співають, навіть, солов’ї…

Іринка РозуМій (Оксана Розум) 17 липня 2016 року

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s