“Слабка і вразлива жінка.” Жіночі роздуми.


Слабка і вразлива жінка

«Красива жінка незаміжня,

Очей на Вас не підійма.

Вона ще може бути ніжна,

Але в душі її зима.»

 Я відкрию Вам неприємну таємницю – я слабка жінка. Так, такі бувають!

Я – слабка жінка. Такі, на жаль, трапляються, як це не дивно! І я одна з них. Не кінь, не кентавр, не кіборг, ні Маргарет Тетчер! Я слабка, вразлива, нерішуча, повільна і чутлива жінка.

Таке відкриття приходить раптово. Коли стаєш старшою, коли виросли діти, коли стомився. І я це зрозуміла зовсім недавно. Роль, яку я виконувала досі – не моя. Мені ії нав’язали. І я її виконувала як слухняна лялька. Що вдієш? Пробачте, що не виправдала Ваших сподівань! Пробачте, діти, якщо розчарувала вас цим! Та хіба це злочин?

Слабка, вразлива, тендітна, безпомічна чиясь жінка – це ідеал до наслідування. Слабка, вразлива, тендітна і безпомічна власна мама чи жінка – це ганьба і розчарування! Пробачте, але змушена всіх розчарувати – я саме така.

На превеликий жаль, я не Скарлетт о’Хара, я Мелані Гамільтон, яка боїться будь-якого втручання у свій життєвий простір. Я – Мелані Гамільтон, яка боїться сказати гусю: «Пішов геть!», але яка постане проти всього світу, якщо її рідним, або її світові загрожуватиме небезпека.

Слабка і вразлива жінка

Хіба що спостерігати за слабкою і безпомічною сусідкою, тьотею, телезіркою – так зворушливо. А от знати, що у тебе така мама – страшенно принизливо. Мені самій принизливо таке про себе знати. Та нічого не вдієш – я прагну піклування, турботи, уваги, жалю і співчуття. Така вже я натура. Нелегко скинути із себе маску кентавра, тому що оточуючі не хочуть це прийняти. Ані прийняти, ані зрозуміти.

Як квітка лотосу, пробивши мул,

Зі стрімкістю росте угору,

Розсовуючи каламутну товщу вод,

Зібравши сили всі до бою.

Щоб жити – необхідна лють,

Жага зростання, укорінення, спокою.

Та лиш здобудеш спокій – тебе б’ють

І вимагають дальшого двобою.

Та квітка лотосу, досягнувши мети,

Шикарним цвітом розквітає.

Знаходить щастя в самоті

І очі глядачів милує, услаждає.

Але ніхто-ніхто і ніколи

Її красою їй не дорікає.

Бо чарівна така вона була завжди.

Оточуючі лиш цього не помічали.

12.08.16  Надія Безмежна.

 

 

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s