Шкільна реформа в Яготинських школах – очима батьків.


Яготинські нена-Вісті

Без сумніву, будь-яка реформа, якщо вона гарна, лише на користь. Особливо після таких слів: «Школа – загострена на пошук помилок, а не на підкреслення успіхів» набуває гострої актуальності нова реформа українських шкіл. Дивлячись на рекомендації МОН, з’являється надія, що ситуація у школах покращиться.

Програми спрощуються, підручники переписуються, оцінки втрачають свою карально-оцінюючу функцію, домашні завдання нібито зникають, уроки переводяться у площину презентацій, на перше місце виходить навчання комунікативності…

Але не все так просто. Або школам щось не так пояснили, або у реформах є якийсь прихований зміст, якого батьки недорозуміють.

Намагатимемось не давати емоційних оцінок, і розповімо лише помічені батьками «незрозумілості» у Яготинських школах. Отже, шкільна реформа в Яготинських школах очима батьків.

Минув перший тиждень від початку навчання. І за спостереженнями батьків, в Яготинських школах шкільна реформа набуває якихось дивовижних форм. Тому кілька слів про шкільну реформу в Яготинських школах – очима батьків.

Дуже приємно було спостерігати за святом Першого Дзвоника у НВК №3. Багато діток, веселі усмішки, святкові кульки, піднесений настрій, схвильовані личка першачків.

Яготинські ненаВісті

Батьки ділилися своїми враженнями, перешіптуючись за щільними рядами школярів. Надії, надії! От буде легше – поменшає домашніх, а першачкам – взагалі не будуть задавати домашніх завдань! І залишиться в минулому та страшна табличка множення, адже будуть вчити її поступово. Думки про оцінки кардинально розділилися: одні батьки лише раділи, що позбудуться дитячих сліз через «вісімку» чи «дев’ятку», інші ж переживали, що у діток зникне мотивація до навчання. Далі, звісно велися перемовини про придбання предметних зошитів і батьки сумно зітхали: «Ну ось, почалося!».

Далі, прислухаючись до розмов, зрозуміла, що за новою програмою прийшли не всі підручники і цілком зрозуміле хвилювання батьків: що доведеться робити – купувати, чи знов займатися по-інтернету? А світло зараз дороге, а планшети є не у всіх! Думаю, що подібні розмови батьків були однакові на лінійках усіх шкіл Яготина.

Свято минуло, розпочато навчальний процес, чую у магазині неголосну розмову двох мам:

– Дуже дивна у нас нова шкільна реформа.

– А що таке?

– Та уявляєш, прийшла дитина зі школи і каже, що її записали на гурток.

–  І що тут дивного?

– Дитина не хотіла, але їм усім сказали: «Будете ходити, бо я вас записую!» і ніякі протести не приймалися. Це зараз що, радянські методи вводять? Пам’ятаю, як ще нас примушували в обов’язковому порядку ходити на всілякі гуртки! Так оце реформа вертає весь старий маразм?

– Не знаю! Перший раз про таке чую!

– То ти ще не чула, що домашніх не поменшало. Уявляєш, підручників нема, а домашніх ще більше стало! Як показилися!  Дитина сидить до пів-десятої над тими уроками! То комп’ютер «висить», то інтернет видєлується, то просто той підручник не відкривається! Це кошмар якийсь! І це реформи, називаються!..

Тому і нам дивно стало щодо гуртків. Передивилися рекомендації МОНУ – нічого подібного не знайшли. Тому виникає цілком логічне питання – хто і на чию вимогу в Яготині знов розпорядився примусово записувати дітей на гуртки?

Пробігаючи повз іншу школу, до вух доноситься кілька фраз двох бабусь:

Розповідала онучка, що у кабінеті вже третій рік не пофарбовані парти. Каже, брудні, почовгані,обдерті. А підлогу каже, лише в цьому році, нарешті, пофарбували! Два роки не фарбувалися ні парти, ні підлога. А дітям оце ж вчитися в тому кабінеті!..

Що робити, коли нова реформа освіти варіюється між чудовими перспективами і дивними протиріччями? Не факт, що і в інших навчальних закладах Київщини не все так гладко. Але це наші діти! Знов експерименти над ними? Відсутність підручників вже стає нормою, і держава не дуже цим переймається, бо головне – випустити положення про реформу. Накази Радянського Союзу про примусове відвідання гуртків – трохи (та що там трохи!) кричуще контрастують із канонами сучасного українського демократичного суспільства. Невідремонтовані класи – то результат відсутності санстанції. Та, хоча самі санстанції – це пережиток СРСР і ми не бачимо сенсу в їх існуванні, але ж елементарні вимоги санітарії повинні якось виконуватись. Погодьтеся – неможливо садовити дітей за брудні парти у невідремонтованому приміщенні. Дико якось.

Але це все зрозуміло – недофінансування, брак державної підтримки, плутанина і невизначеність у самих постановах МОН. Ні перше, ні друге, ані третє ніяк не змінить тієї тенденції, що нема нічого більш стабільного, ніж тимчасове. Хоча, накази МОН пишуться для України, але чомусь виникають сумніви, чи Яготин – то Україна?

Тому, шановні яготинці – змиріться з невідворотнім, купіть своїм дітям вологі серветки протирати парти; не купіть ім ковбасу, а назбирайте на планшет; і заспокойте своїх дітей, що Вас теж примушували щось там відвідувати і нічого – ніхто від цього не вмер!

Або уважно самі перечитайте рекомендації і постанови МОН щодо нової шкільної програми (не полінуйтеся!) і виясніть, що законно, а що – ні.

І тоді шкільна реформа в Яготинських школах – навіть очима батьків не буде такою страшною і загадковою.

Надія Безмежна.

12.09.16

bershka Модна Каста

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s