Яготинські поети: “Дві сторони зради очима двох: Червоне та чорне…”


%d0%b7%d1%80%d0%b0%d0%b4%d0%b0

Колись одна молодичка кріпко зрадила свого чоловіка, хоча й не називала це зрадою, а так… життям… Легкий флірт переріс у велику і моцну зраду. Цей випадок, нажаль, я запамятала надовго… Така наша людська вада: памятати тільки негативні миті…


Дві сторони зради очима двох…
Червоне та чорне..
Я відлюбила, відболіла, віджила…
тобою більше не хворію…
тепер між нами стежка пролягла…
про тебе, навіть, і не мрію…

Розбив, роздер все чисте шкло…
воно тепер так ріже нам долоні…
Чи може в нас кохання не було?
Мабуть, були у нього у полоні.

А сльози? А сім’я? А діти?
Кому і боляче – то це, напевно, їм!
Давно зів’яли напівсонні квіти…
А чи ти був колись моїм?

Як тепер складно нам з тобою говорити,
моя душа і серце не з тобою…
Забудь, мене не треба вже любити,
я хочу й буду до кінця… собою…

В гонитві ласки, милості й краси…
піду від тебе, бо терпіть мені не сила…
Ти не побачиш й крапельки роси,
я зрозуміла, що тебе я не любила…

Затихло все, вже не співають птахи
своїх пісень уранці на осонні,
але тепер… так жаляться комахи…
я не шепчу ім’я твоє зпросоння…

Задув, завіяв, затуманив,
все обірвав своїм нікченим “Я”
і скільки років сам себе дурманив,
що й не помітив, як розпалася сім’я…

Іду, біжу, а може і тікаю
сама від себе, від дітей моїх,
весь час собі я серденько стискаю,
біжу, мабуть, я від думок своїх…
____________________________

Як важко бути зрадженим, розбитим…
коли ти дивишся в холодні очі…
повітря не стає, ти хочеш пити
і не чекаєш так привабливої ночі…

Осіло все кохання на шляху,
в багнюці поколіна десь у полі,
воно розпалося, розвіялось втруху,
побігло… покурилось… хоче волі…

В такій омані ти зацепенілий
і мову втратив, навіть, посивілий
і так незграбно ти від болю дієш…
у цей момент і жити не волієш…

Та все проходить у житті _ і біль, і зрада
та звичка залишається ота _ 
така принизлива і ница людська вада,
коли стає бридкою і обручка золота…
_______________________________

Та є в житті один простий закон,
звичайний в долях писаний канон:
“Як зрадиш ти _ то це й тебе спіткає,
а бумеранг _ найліпші миті обирає!”

З повагою, Іринка РозуМій (Оксана Розум) 01 листопада 2016 року

SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s