Яготинські поети: “НЕБО І МОРЕ…”


%d1%81%d0%be%d0%bd%d1%86%d0%b5-%d1%96-%d0%bc%d0%be%d1%80%d0%b5

У тім краю де сонце сходиться з водою,

Де  диво умивається живильною росою,

Там де веселка тихо грає із сльозою…

А ти… стоїш… милуєшся красою… 

Вона росте в тобі, неначе осока,

А ти… в захопленні німієш і… душа легка…

Все це одне – вода і небо…

Тобі тоді нічого вже не треба,

Як дзеркало усе,  як два світи –

Се бачиш і не можеш далі йти.

Гладкі простори неозорі

У них втопились, навіть, зорі…

Повітря чисте, дух морський

Такий нестримний і легкий…

Як цю красу довіку не любити?

Цього собі не можна уявити…

Бо світ, підчас, такий жорстокий.

А море й небо мають погляд ясноокий…

Голублять, ніжно пригортають,

Нажаль, не всіх в обійми допускають…

З повагою, Іринка РозуМій 23 листопада 2016 року

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s