Яготинські легенди: БЕЗСМЕРТНИК


%d0%b1%d0%b5%d0%b7%d1%81%d0%bc%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%bd%d0%b8%d0%ba

Знову я на шпальтах з вами, знову я пишу віршами!

Так легенди полюбила, бо вони дарують крила!

Тож, до вашої уваги, ця легнда поряд з вами!

Свіжа, з-під мого пера, мою щирість обира! 

ЛЕГЕНДА ПРО КВІТКУ БЕЗСМЕРТНИК

Нелагідна квітка Безсмертник, колюча, як голка й суха.

Але ж до життя провідник і зовсім нема в ній гріха.

Колись в українській землі, як коні татарські топтали ріллі –

в полон вони всіх забирали у неньки й дитяточко крали.

Збирали у найми мужів, бо хан захотів вітражів,

 хан звик до запеклої слави – то й мав все оце для забави –

правитель морський Ґерай-хан і видав цікавий фірман:

“Хто квітку мені принесе уранці, в намаз, в медресе

і знайде рідню до обіду: хоч сина, хоч мужа, хоч діда –

а квітка за час не зівяне __ помилую вас християни!

Як квітка на сонці впаде __ то й родич вже вас не знайде!”

Багато людей так ходило та тільки Ґерая гнівило,

бо квіти вяли на сонці, в маленькій змарнілій долоньці.

Та раз до хана прийшла, дівчина, мов з неба зійшла:

великі карії очі, що змусили хана сидіти до ночі;

у рученьках квітка була, так дивно красиво цвіла:

високе стебельце, як в пави, із димом, немов для уяви,

віночок із зір-пелюсток, мов тисячі вірних звісток.

Поставила квіточку в вазу, чекала Ґерая наказу.

Він тільки очима змигнув – убити її присягнув…

А дівчина люба пішла, окрайчик лиш хліба взяла,

шукала синочка і брата, коханого мужа … завзята…

Герай все чекав і чекав на квіточку все поглядав – 

“Вона ж без води і не вяне, бо серце в жони полумяне!”

Ходила три дні і три ночі, заплакані карії очі,

порушивши диво-фірмани, не маючи в світі омани…

Як тільки знайшла – обімліла, в обіймах коханого тліла…

Прийшли вони всі до палацу, а ханчик прохав на стіл мацу,

дивився на них __ божеволів, неначе, від шабель уколів.

Нічого немав… Що й казати! Прийдеться усіх відпускати.

А квіточка ця величава відбила в Ґерая виставу,

А матінка мила і жінка співає тій квітоньці дзвінко,

Без смерти пройшла і одна __ Безсмертником стала сама!

Так дрібна мала рослинка, від Бога це є намистинка,

невиннії душі уберегла, лукавого хана перемогла!

Тож, дякую всім за увагу, я маю до слова повагу,

вклоняюсь низесенько вам, всім любим моїм читачам!

Іринка РозуМій (Оксана Розум) 25 листопада 2016 року

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські легенди. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s