Яготинські поети: “ПАМ’ЯТІ МАМИ”


%d0%bc%d0%b0%d0%bc%d0%b0

Сьогодні 06 грудня моїй матусі виповнилося б 66 років, а немає її вже 20 та й мені вже 40. Знаєте я, як поет, не можу змовчати, адже моє слово _ мої ліки, як у артистів пісня. Я лікую себе віршами… 

Мамо, сум і плач мене бере,

мамо, твоє серце золоте,

голос твій, немов струна

мою душу огорта,

я й забула вже його…

є лиш сум життя мого…

Як я хочу подивитись 

в чисті очі і глибокі…

Хочу заново родитись

і прожити усі роки…

Може я б пережила

й ти сумною не була?!

Мамо, рідная моя,

плаче знов донька твоя…

Моя пам’ять відтворила:

все мені ти говорила,

жить по совісті учила…

Доля добре нагірчила:

різала тебе крамсала,

але ти все виживала,

дивлячись мені у очі,

ти не плакала щоночі…

Так себе занапастила,

що й на смерть себе хрестила…

Заспівай мені, будь ласка, 

голосочком, наче, казка!

Хай течуть всі мої сльози,

топлять хай твої морози!

Пригорни мене, будь ласка,

не іди з моєї казки,

повернись, хоч на хвилинку,

пригорни свою дитинку…

Іринка РозуМій (Оксана Розум)06 грудня 2016 року

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Роздуми. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s