Яготинська поезія: “Маленьке сонечко…”


%d0%bc%d0%b0%d0%bc%d1%83%d1%81%d1%8fМамині обійми! Які ж вони теплі, які ж вони рідні! Пригортайте своїх діточок, туліть до свого серденька… їм так потрібне ваше тепло і ваша ласка, бо все це прояв любові і ніжності. Тільки така дитина, зрощена такими маминими чеснотами, стане патріотом, чистою нескореною сльозою на полотні України. 

 

Маленьке сонечко…

Маленьке сонечко тулилося до мами,

приснилась донечці матуся з солов’ями,

так сонні рученята простягло

в обійми теплі мамині лягло…

 

Матусенька, голубка сизокрила,

дала любов на відстані крила,

голівоньку дитинки золотила,

життя її у своїм серці освятила.

 

Та пальчики маленькі доторкнулись,

злились з матусею навіки вдалині _

любов’ю маминою в неї відгукнулись _

пробудяться в життєвій глибині.

З повагою Іринка РозуМій, 09 грудня 2016 року

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Жіночі таємниці, Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s