Церковні свята: АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО


Андрій Первозванний

13 грудня Православна Церква вшановує святого Андрія Первозваного, одного з 12 найближчих апостолів Христових. Він з’єднав своїми стопами Святу Землю та Київські пагорби, ще в далекому І столітті принісши сюди світло Євангелія та благословення Спасителя.

Тож, щиро вітаємо всіх Андрійків, Андріїв та Андрійчиків! 

Бути першим завжди, завжди важко,

бо потрібна мужність і велика сила

так, як не спіймати світлу пташку

так Господня сила охрестила!

 

Понад все в житті шукати Бога

і піти за ним в самісінький Йордан!

Може в серці і була тривога

та ще був у ньому віри океан!

 

Так з тих пір у нас уже ведеться:

всі Андрійки силу волі мають

і добро у серденьку озветься,

бо у ньому Янголи співають!

 

З святом вас Андрійчики, Андрійки!

Ви вже є провісники добра,

хай для вас щебечуть соловейки,

бо Господь у друзі вас обрав!

А тепер маленький екскурс в історію:

Понад усе в житті він шукав Бога.

Святитель Іларіон, митрополит Київський, у своєму слові «Про закон і благодать» зауважував, що кожен народ має своїх просвітителів. І якщо Рим прославляє Петра і Павла; Ефес і Патмос – Іоанна Богослова; Індія – Фому, а Єгипет – Марка; то Київські землі, за словами Нестора Літописця, були благословенні проповіддю першого з апостолів, Андрія Первозваного.

***

Бути першим завжди важко. Для цього потрібна мужність – саме таке значення має ім’я Андрій, і саме так звали простого галілейського рибалку, якому судилося стати першим апостолом Христовим.

Понад усе в житті він шукав Бога. Тому, коли почув проповідь Іоанна Предтечі, пішов спочатку за ним і став його послідовником. Але одного дня на Йордан прийшов Іісус, побачивши Якого, Іоанн промовив: «Ось – Агнець Божий». Так Андрій зустрів Месію, на Якого чекав усім серцем.

Андрій привів до Господа свого молодшого брата Симона, якого пізніше Спаситель назве «Петром» — або «Камінь» — за твердість віри. А коли Господь запропонував іти за Ним, Андрій з повною рішучістю полишив рибальське приладдя і разом з братом вже ніколи не відходив від Спасителя, ставши свідком найважливіших подій Його земної проповіді, Хресної Жертви та Воскресіння з мертвих.

Після сходження Святого Духа апостоли розійшлися на проповідь. Шлях Петра скінчився в Римі. А шлях Андрія проліг на Схід.

Відразу кілька авторитетних істориків Церкви, починаючи від IV століття, свідчать, що згідно з жеребом, Андрію випала проповідь у країнах Причорномор’я і Скіфії – саме так у першому столітті нашої ери називалися землі, де зараз живуть українці.

Отже, за переданням, пройшовши гирло Дунаю та узбережжя Чорного моря, Андрій з учнями дійшов по Дніпру до того місця, де тепер височіє славетний Київ. Роздивившись навколо, натхненний Духом Святим, Андрій промовив: «На цих горах засяє Божа Благодать, буде велике місто та Бог влаштує тут багато храмів». Апостол піднявся на ці гори, поблагословив їх та поставив великий Хрест. Саме на цьому місці, за переказами, височіє нині Андріївська церква.

На своєму шляху Андрій зазнав чимало переслідувань від язичників. Проте проповідь його була щирою й успішною. Вона супроводжувалась масовим наверненням та численними дивами, серед яких – зцілення і навіть воскрешення померлих. І скрізь, де Андрій проходив, він засновував нові християнські спільноти та поставляв священників і єпископів.

Останньою точкою його місіонерської подорожі стало грецьке місто Патри, в якому святий прийняв мучеництво. Дивовижно, але Андрія спіткала схожа з Петром смерть — через розп’яття на хресті. Але форма хреста, на якому було розіп’ято святого Андрія Первозваного, відрізнялася від звичайного і нагадувала римську літеру Х. Згодом такий хрест увійшов до багатьох гербів та прапорів саме як «Андріївський».

Вшановуючи першого, хто отримав високе звання Апостола Христового, та вітаючи іменинників, спробуймо успадкувати головні чесноти святого Андрія Первозваного: невичерпний запас любові до ближніх, духовну мужність та величезне бажання зустріти у своєму житті Бога.

А ще – будьмо разом з Андрієм хоч трохи апостолами, проповідуючи усім навколо Христа – і не лише словом, а й, перед усім, достойним життям та відповідними справами. І не забуваймо кожного дня наповнювати цей світ – добром.

З повагою, Оксана Розум, 17 грудня 2016 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Невигадані історії, Церковні свята. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s