Яготинські легенди: “Красень Дуб”


%d0%b4%d1%83%d0%b1

Добрий вечір, мій читачу! Знову в серці риму бачу,

тож, тобі оцій порі є легенда на Дніпрі!

Красень Дуб є при ріці, олівець в моій руці,

мав кохання він і зраду та усім несе розраду!

Красень ДУБ

Покохались молодята, хтіли оженитись,

пішов козак у солдати, досить веселитись!

Обійняв свою веснянку, взявши з неї обіцянку

і йому немає сну, щоб діждать п’янку весну!

А дівча ж не побивалось, враз знайшло йому заміну,

їхні думки не збігались і з кохання вже… руїни…

Збігли всі роки, як дні _ козаченько повернувся

на баскому на коні він коханої вжахнувся:

в неї вже своя сім’я, в неї дуже гарні діти

та її п’янке ім’я… з горя лиш одному тліти…

Тільки він усе тужив, дуже Господа просив,

щоб зробив із нього ДУБА, привело дівча до згуби…

“Дуже,  Боже, я прошу залиши мене в саду,

буду ждать твого дощу, бо вже маю я біду!

Най кохана мене бачить, охорона я для неї,

можна всім усе пробачить я _ це “ліки Галатеї”!

Подорожніх гіллям вкрию, слізки милої утру,

біле личенько умию, бо люблю вже, як сестру!

Розкажу про свою долю, буду листям шелестіть

і мені не треба волі, ДУБОМ буду я сивіть!

Господи, тобі спасибі, що ти нас не розлучив,

я ж біля її садиби в ДУБІ цім навік спочив!

Я стоятиму довіку, прославлятиму кохання,

вже не стану чоловіком, бо немаю я бажання!

Добро буду віддавати, буду рани промивати,

недуг буду проганяти, подорожніх обіймати

і пущу свою росу на її терпку красу!

Був хоробрим і кохав, а з жалю я ДУБОМ став,

не діждалася кохана у її очах омана _

то бери вже мене їж, на шматочки мене ріж!

І не бути вам голодним, буду ранком великоднім,

користь людям принесу, маю досить я часу!

Я теплом усіх зігрію, заспокою ваші мрії

і від зливи захищу, і усім усе прощу!

Я вклоняюсь тобі, Боже, своїм гіллям до землі!

Дуже дивне моє ложе при самісінькій ріллі…

Сонце сходить наді мною й ранок срібною струною

в моє серце моросить, щоб моє життя зросить…”

____________________________________

Як? То я вас здивувала? Дивну казку наспівала?!

Моя рима прямувала, вашу думку формувала!

І не треба нам чужої, тої баєчки черствої,

казочки у нас свої, їх щебечуть соловї!

З повагою Іринка РозуМій (Оксана Розум) 14 грудня 2016 рік

Незрозумілі слова:

Хтіли – хотіли,

пішов козак у солдати – пішов служити до війська,

свою веснянку – свою кохану,

тліти – без мети проживати життя,

Галатея – міфічне створіння, морська німфа,

садиба – двір з хатою,

ложе – ліжко,

в моє серце моросить – проливати гіркі сльози.

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські легенди | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s