Яготинська поезія: КОХАНОМУ


%d0%ba%d0%be%d1%85%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%b2%d1%96%d1%80%d1%88%d1%96

КОХАНОМУ

Коли у нас розмова йде в нікуди,

коли вона немає в собі суті _

немає в світі гіршої облуди,

усі думки у серденьку прикуті.

 

Ти звинувачуєш мене за щось,

ти щось говориш мені в очі?!

Мені це раною здалось

і тільки сльози… до півночі…

 

Я є така: із римою жертовна,

несхожа ні на кого ні на мить,

душа пече до болю невимовно;

як ображаєш _ серденько горить!

 

Мої заяви _ мої рими в слові,

моя роса у віршах назавжди!

За те, що я належу цій основі _

знаходиш тільки зморені сліди!

 

Прости, якщо тебе не зрозуміла,

я  є поет _ а не технар,

життя мені подарувало крила _

я тільки долі зморений казкар…

 

Мене розгадувать не треба,

любити треба й розуміти,

у мене є в тобі потреба _

я хочу від кохання мліти!

 

За що і перед ким повинна вибачатись?

Моя емоція _ моя струна!

Я краще буду римою квітчатись,

від неї в моїм серденьку луна!

 

Не хочу я контролю над словами,

мої слова _ це Бога благодать!

Не допускай такого більше поміж нами _

бо буду я в вогні отім згорать…

Іринка РозуМій (Оксана Розум) 17 грудня 2016 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s