Яготинська поезія: “Кидайте вади у безодню…”


%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%b4%d0%b8%d0%bd%d1%8f

“Кидайте вади у безодню…”

Як біль пече і давить горло,

чи буду жити я без нього?!

А сльози капають так гордо,

образа проявляється убого… 
Коли ж відійде та образа,

коли вона облишить душу?

За фразою іде одна відраза,

відносить особистість у калюжу…

 

Ніщо неварте таких втрат,

неварті сліз твоїх проколи!

В людині купа отих вад,

які обурюють довкола…

 

І вади ті, як елітарність,

неначе лід посеред літа,

неначе зоряна туманність

ба, навіть сонцем обігріта…

 

Кидайте вади у безодню,

осмикуйте свою гординю _

бо маєм гріх до Великодня

і прирікаємо святиню…

Оксана Розум, 20 грудня 2016 рік 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s