Яготинська поезія: “Похмурий день…”


%d0%bf%d0%be%d1%85%d0%bc%d1%83%d1%80%d0%b8%d0%b9-%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d1%8c

“Похмурий день…”

Зима сьогодні в дивних шатах:

тихенько дощик полива,

у діамантових палатах

сльозу примхливу пролива.

 

Десь сніг подівся, не видати,

розтанув мов і не було…

Як долі сльози віддавати,

коли навколо все гуло?!

 

Зима, немов, не починалась:

сніжинки падали на скло,

краплинками на нім лишались _

усе із ними відцвіло…

 

Похмуре небо, день туманний,

немов в омани у руках…

Чому сьогодні безталанний

в отих загублених світах?!

 

Дерева оголили віти,

зимі відкрили свою душу…

Як можна сну того хотіти?

Безмежно промовляти: “Мушу!”

 

Примхливий день в руках дощу,

в руках у долі і тривоги  _

сльози я в тебе не прошу _

сьогодні сни твої убогі…

Оксана Розум, місто Київ, 18 грудня 2016 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s