Яготинська поезія: “На хвилях рими!”


%d1%81%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b5%d0%b9

На хвилях рими!

Кохаю довершену риму, плекаю її над усе,

мов очі в полоні у диму, в терпкому медовому все.

І плачуть блакитнії очі, не можу заснути давно,

бо йде вона до півночі, і зріє мій вірш, як вино…

 

Як тебе словом описати? Як в тебе вкласти всю красу?

Тебе потрібно колисати! Збирать твою п’янку росу!

Як тебе в грози полишати і під дощем тебе топити?

І як без тебе поспішати, без тебе риму як вхопити?

 

Без тебе бути в оцім світі і як від тебе відректись?

І як без тебе посивіти, і як без тебе підвестись?

Як можна тебе осквернити і, чого доброго, забути?

В якісь там межі ув’язнити і, взагалі, без тебе бути?

 

Коли ти йдеш з колиски мами, із пісні ніжної її,

Отими диво-голосами чарують долю солов’ї!

О, мово вірна, в моїм слові терпка завіса на вустах

і всі слова твої шовкові залишаться у моїх снах!

Оксана Розум, 25 грудня 2016 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s