Яготинська поезія: Сів янгол мені на плечі…


%d1%8f%d0%bd%d0%b3%d0%be%d0%bb

Сів янгол мені на плечі…

Сів янгол мені на плечі,

напередодні Святвечір,

я крила його відчула,

я шепіт його почула.

 

Він мовив до мене привітно,

навколо розлилося світло:

“Пробач усіх щиро і ніжно!

Яка ж ця зима білосніжна?!

Виблискує, ніжиться в сонці,

веселка встає на долонці!

От так і людська душа

у подорож вируша,

неначе, сніжинка зимова,

глибока її передмова

і все залежить від неї,

що впустить в свої галереї:

чи радість, світло й добро;

чи хтивість привітну і зло.

Якщо буде всіх вибачати _

то буде добро зустрічати!

Як в серці залишиться зло _

то буде розбитим крило!

Нічим я вже не допоможу,

я тільки стривожу вельможу…”

 

Так лагідно все розповів

й тихесенько він відлетів…

Я довго в задумі стояла _

це доля мене привітала…

 

Сів янгол до мені на плечі,

напередодні Святвечір…

Я крила його відчула,

я шепіт його почула…

Оксана Розум, 28 грудня 2016 рік

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s