Яготинська поезія: Набутись разом…


%d0%ba%d0%be%d1%85%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f

Не можу я про це мовчати,

кохання __ це ковток весни,

його не можна в долі рвати,

потрібно середнька сплести…

Набутись разом…

Набутись разом у цім світі,

купатись у коханні вдвох,

злітати у одній орбіті

крізь терни й морок всіх епох!

 

У небо разом підійматись,

повітря зоряне вдихати,

любові разом напиватись

і разом солодко зітхати!

 

Дивитись в очі, бути в ньому

у тому погляді весни

і посмішку нести повсьому,

і разом заглядати в сни!

 

І відчувати подих ніжний,

і гладити його чоло,

коли вже буде й білосніжним…

кохання в серденько вросло…

 

І як без нього існувати?

І як без нього далі йти?

Не треба його марнувати,

а сонцем до зірок зійти!

_____________________

Цініть своє кохання вірне,

не відпускайте як болить,

а часом може й непокірне __

так можна доленьку спалить.

 

Щоб не було чого жаліти,

пориньте в ніжне почуття

та краще від кохання мліти,

а не палити майбуття…

Оксана Розум, 12 січня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s