Пам’яті народної артистки України Раїси Кириченко та моєї мами… голоси яких назавжди переплелись своєю схожістю у моєму серці… вони вишиті нитками їхніх доль… маму життя спалило, а Раїсу Опанасівну __ пісня…
Ні, я не дам її забути…
Ні, я не дам її забути,
нехай нащадки чують пісню,
їй так потрібно в сонці бути,
злітати з неба живописно!
А голос __ перелив веселки,
мов ноти роси розлились __
зібрались дивом соловейки
і піснею всі залились!
О диво, Боже, перегуки…
оті слова в вустах звучать
і найрідніші тії звуки,
сльозами солов’ї кричать!
А постать мила не згасає,
все пломенить у небесах __
вона у долі воскресає,
вона у лагідних речах!
Вона у слові найтепліша __
висока янгольська душа,
її сльозинка найгіркіша
свій слід в пухкій землі лиша!
Вона не вмерла, буде жити
допоки її пісня є…
і доти буду я любити…
той голос… мою душу п’є…
Оксана Розум, 12 січня 2017 рік
Пісні, слова до них, біографію Раїси Кириченко знайдете тут
http://raisa.uaestrada.org/pisni
