Яготинська поезія: Ні, я не дам її забути…


%d0%bc%d0%b0%d0%bc%d0%b0 %d0%ba%d0%b8%d1%80%d0%b8%d1%87%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be

Памяті народної артистки України Раїси Кириченко та моєї мами… голоси яких назавжди переплелись своєю схожістю у моєму серці… вони вишиті нитками їхніх доль… маму життя спалило, а Раїсу Опанасівну __ пісня…

Ні, я не дам її забути…

Ні, я не дам її забути,

нехай нащадки чують пісню,

їй так потрібно в сонці бути,

злітати з неба живописно!

А голос __ перелив веселки,

мов ноти роси розлились __

зібрались дивом соловейки

і піснею всі залились!

О диво, Боже, перегуки…

оті слова в вустах звучать

і найрідніші тії звуки,

сльозами солов’ї кричать!

А постать мила не згасає,

все пломенить у небесах __

вона у долі воскресає,

вона у лагідних речах!

Вона у слові найтепліша __

висока янгольська душа,

її сльозинка найгіркіша

свій слід в пухкій землі лиша!

Вона не вмерла, буде жити

допоки її пісня є…

і доти буду я любити…

той голос… мою душу п’є…

Оксана Розум, 12 січня 2017 рік

Пісні, слова до них, біографію Раїси Кириченко знайдете тут

http://raisa.uaestrada.org/pisni

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s