Яготинська поезія: “Зима малює згадку у серпанку…”


%d0%b6%d1%96%d0%bd%d0%ba%d0%b0

Зима малює згадку у серпанку…

Зима малює згадку у серпанку,

всю землю одяга у вишиванку…

Згадала вона біль і горе самоти,

і сльози відчаю в диму до хрипоти…

 

І образ жінки серед снігу заяяснів,

хурделиця __ мела, а він __ чорнів…

І серце дихало, і погляд вечорів…

і дивиною він постав серед дворів…

 

Ті очі ніжні, мрійливі вуста __

це перша радість вічна і проста,

тепло жіноче і порядная чуттєвість,

прекрасна винахідлива миттєвість…

 

І від краси очей не відвести __

побачиш в долі таїну роси,

у вічності __ похована печаль,

де народилася і сповилася даль…

Оксана Розум, 16 січня 2017 рік

 

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s