Яготинська поезія: “Вранішніми росами зомліли… зорі…”


%d0%b7%d0%be%d1%80%d1%96

Вранішніми росами зомліли… зорі…

Вранішніми росами зомліли

покотились зорі із небес,

догорали і душею тліли

божеством багатих, ніжних плес…

 

Діамантами розпались, розбрелися,

розмоталися по світу, як змогли…

Їхні душі вже навіки розійшлися,

сяяли й світили, як могли…

 

А чи зійдуться? Чи знайдуть собі раду?

Чи засвітяться прекрасно уночі?

Якщо в своїм серці мають ваду __

не горіти й не палати при свічі…

 

Тільки чисті душі є на небі,

кришталеві і палають сяйвом,

вони є для Господа в потребі,

бо та святість зовсім їм незайва…

 

Всі герої в небі зорями палають,

наче сонця, наче янголи летять

і вони ніколи не згасають __

їхні душі на весь світ дзвенять!

Оксана Розум, 20 січня 2017 рік

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s