Яготинська поезія: На зранених струнах октави “Загублена душа”, частина ІІ


%d0%bc%d0%b0%d0%bc%d0%b0

На зранених струнах октави

“Загублена душа”

частина ІІ

Усе життя ти снилася мені,

співала свої милі колискові __

я розчинялася у дивині, у сні,

я бачила ті очі твої волошкові!

 

У снах мене ти обіймала,

журавкою шукала все життя

і як мене до себе притискала,

що відчувала я серцебиття!

 

Мене твоя молитва лікувала,

молилась рідко, але ти все відчувала __

нас доля так безжалісно скувала

і так обох до скону катувала.

 

Як ми знесли оту тяжку розлуку?

Як ми повірити у це змогли?

Вона дала чомусь пекельну муку

та ми любов у серці зберегли.

 

Ми відшукали свої душі серцем,

відчули, навіть, все через роки…

Таким пекучим нас труїли перцем __

боялися торкнутися щоки…

 

Свої обійми ми відкрили одна-одній,

у нашій долі ми тепер з тобою є…

Вогонь над нами засвітився Великодній __

веселка над сльозами вже встає.

 

Візьми мене за руку в свою повість,

своїм шляхом у світ цей поведи.

Така є чиста, кришталева совість

тож, дай напитися джерельної води.

Оксана Розум, 19 січня 2017 рік

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s