Яготинська поезія: “О, раю мій, моє палке дитинство!”


sho-take-ditinstvo

О, раю мій, моє палке дитинство!

О, раю мій, моє палке дитинство!

Я лину серцем з змучених країв,

твої гаї вплітаються в намисто

із ніжним щебетом сивеньких солов’їв!

 

Де б не була, я думаю про тебе __

про те усміхнене замріяне маля!

Зробити я повинна це для себе

до мене промовляє матінка-земля!

 

Вона мені співала колискові

і ніжно кутала у поросі м’якім!

Росла я з променистої любові

у тихім шелесті задумливих дубів!

 

Я просиналася із сонцем в росах,

босоніж бігала в шовкових травах,

ромашки й чорнобривці в моїх косах

і мріяти любила у отавах!

 

Любила яблуню стареньку обіймати

і напиватись пахощів весни,

і свої руки в небо підіймати,

що милими були і бур’яни!

 

Усе тут рідне __ сонце, небо, зорі,

моя душа сповилася в глуші,

лани безмежні оксамитно-неозорі __

це так потрібно втомленій душі!

 

О, раю мій, я знов до тебе лину,

лечу, курличу сизим журавлем!

У серці маю згадку я єдину __

земля поорана, розвіяна жалем…

 

У тому жалю моя сила,

моя краса одвічная у ній…

земля мене від болю захистила…

спадають сльози з моїх ніжних вій…

Оксана Розум, 22 січня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s