Яготинська поезія: На зранених струнах октави “Загублена душа”, частина VI


%d1%81%d0%b8%d0%bd%d1%8b-%d0%be%d1%87%d1%96

На зранених струнах октави

Загублена душа

частина VI

Заглянь же, мамо, в мої очі

своїми синіми очима…

Які короткі тії ночі,

коли стояла за плечима…

 

Віддай мені своє тепло

і свою ласку журавлину,

бо найрідніше те крило __

ти обійми свою дитину!

 

Сльозами, рідна, личко вмий

і голосочком, наче казка, __

він є для мене рятівний, __

благослови любов і ласку!

 

Я на батьківському порозі,

немов лебідка прилетіла,

колючі терни на дорозі,

так серденько моє тремтіло…

 

Текли і сльози в бистрі ріки…

я хочу милого спокою…

Ти захистила від шуліки

і серце хоче буть з тобою…

 

Прилинь до мене вже душею,

не відпускай мене, молю…

Продовжу я тебе зорею,

твої тривоги спопелю…

 

Не відпускай мене у долі,

залишся янголом в мені…

Додай мені своєї волі,

без тебе мої дні сумні!

 

Й не дихала і не писала,

душа від рими не співала…

Але як ти в житті з’явилась,

неначе Фенікс відродилась!

 

Я запалала, засвітилась 

з тобою в своїх снах зустрілась!

І ти дала мені чесноти,

вдихнула в мене любі ноти!

 

І я тепер завжди співа’ю

з тобою разом у Раю’…

Я голосом твоїм рида’ю,

мов соловейко у гаю’…

Оксана Розум, 28 січня 2017 рік

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s