Яготинська поезія: Соната “Під чарівні звуки скрипки…”


%d0%bf%d0%b0%d1%89%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-1 %d0%bf%d0%b0%d1%89%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-2

6 лютого 1953 року, народилась Людмила Петрівна Пащенко. Працювала вона директором Яготинської дитячої музичної школи. Скільки вклала своєї праці, наполегливості та вміння знає, мабуть, кожен, хто хоч якось причетний до цього закладу. Скільки виростила зірочок, які тепер палають в світ своїм талантом, пам’ятає рідна Яготинщина. Виважена, мудра, строга, справжній лідер, але при цьому , добра і лагідна. Це все гармонійно поєднувалося у її характері, надаючи особливої пікантності її чеснотам. От і полетіла моя рима високо в небо і зазвучала дивна:

Соната

“Під чарівні звуки скрипки…”

Під чарівні звуки скрипки розливається печаль,

дзвоном в голосі озветься чарівний кришталь

і красива постать ніжна постає у диві,

бо ті звуки серцю рідні, дуже чарівливі.

 

Під ці звуки тихо йде своїм володінням,

руку на чоло кладе своєму творінню…

Обіймає, пригортає та, нажаль, мовчить,

теплом душу огортає і сльоза бринить…

 

Її серце не розбилось, а палахкоить,

завжди в праці швидко билось, а тепер, тремтить…

Іскра Божа в нім була і любов крилата,

бо з кохання розцвіла в унісон соната!

 

Все було в житті конкретно, тобто під контролем

і до мудрості шляхетно, інколи із болем,

і горіла почуттями до роботи й рідних!

Скільки було в них турботи і емоцій гідних?!

 

Музика для неї все, просто дар життя,

бо красу, й печаль несе, чисте почуття!

І октавами полинув голос із небес,

і в душі розлився колос та на мить… воскрес.

 

І в коханні вже творила прописний канон,

зірки в долі запалила, а оце не сон.

Цінувала в людях щирість, а також талант,

бо сама була  від Бога щирий музикант!

 

Бо дітей любила дуже, навіть,  не своїх,

не було їй все байдуже, бо це був би гріх!

В слові завжди була ласка, хоч і гострий звук,

прожила життя як казку, не було розлук!

 

З славою вродитись треба, так вона була __

це була життя потреба, вона цим жила

і робити треба так, мов в останній раз __

в серці квітне тоді мак __ це без зайвих фраз!

 

Під чарівні звуки скрипки полетіла в даль,

дзвоном в голосі молитви таємний скрижаль…

Відлетіла знов у небо __ залишила цвіт,

залишила й дзвінкий щебет __ хай летить у світ!

Оксана Розум, 05 лютого 2017 рік

 

 

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські поети про відомих людей | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s