Яготинська поезія: ЗНОВУ ЦВІТЕ АКАЦІЯ


%d0%b7%d0%bd%d0%be%d0%b2%d1%83-%d1%86%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%b5-%d0%b0%d0%ba%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8f

ЗНОВУ ЦВІТЕ АКАЦІЯ

Стара акація стоїть,
пускає бідне листя з болю,
насіння з неї облетить
та не притупить її волю.

Зламає вітер їй гілля
і листя з неї полетить…
А під гіллям одна рілля
ще тихо з вітром гомонить.

Стара акація стоїть
і хоче жити, як людина!
Сокира корінь не скроїть
і не згноїть, як солонина!

І дороге їй ще життя
з коріння попіл облітає,
вогонь у долі як виття
їй душу болісно сатає…

Свята роса її поїть
і цвітом умиває  долю…
Стара акація стоїть…
була недавно молодою…

Оксана Розум, 16 червня 2010 року

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s