Яготинська поезія: “ПАМ’ЯТІ РОМИ ГУРИКА”


%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%ba%d0%be-%d0%b3%d1%83%d1%80%d0%b8%d0%ba%d0%bc%d0%b0%d0%bc%d0%b0-%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%b8 

“ПАМ’ЯТІ РОМИ ГУРИКА”

Як запав хлопчина цей у душу?!

Так любив солодкії цукерки…

Заповідь він Божу не порушив,

бо у серці тільки феєрверки.

 

Самовідданий, терплячий і упертий,

Ромко, гідний син землі!

Він тепер наразі вже безсмертний,

його кудрі, наче зорані ріллі…

 

Чистий погляд дивний і пророчий…

«Мамочко повір, повинен йти!

Цей майдан доскону є урочий!

Відпусти, матусю, відпусти…

 

Знаю, дорогенька, що загину…

Відчуваю янгола в своїй душі!

Він мене, матусю, не покине!

Я не зникну у небесній метушні…

 

Я, матусю, в твоїм серці буду,

я з тобою завжди буду йти!

Будемо удвох тепер любити

ніжні твої сльози самоти!

 

Але, рідная, прошу тебе, будьласка,

не ридай так сильно й не тужи,

що мене не врятувала каска!

І про мене пам’ять бережи…

 

Увірвусь у сон твій серед ночі,

обійму тебе, душа моя,

надивлюся, мамо, в твої очі…

Відлечу зі співом солов’я…”

 

Як його тепер не пам’ятати,

не звеличувати словом, як його?!

Ось такі криваві результати

шмат зірвали з серденька мого…

Оксана Розум, 18 лютого 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські поети про відомих людей | Теґи: , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s