Оксана Розум: МОЯ ДУША… МОЯ МУЗА…


%d0%bc%d1%83%d0%b7%d0%b0 

МОЯ ДУША… МОЯ МУЗА…

Моя душа __ це долі перемога

якесь незвідане, нестримне джерело.

То плине з мене струмінь, наче з Бога,

а то сухе, неначе не було.

 

Буває так: цвіте душа і моє слово,

цілюща думка зміцнює вуста,

тоді здається що невипадково

так рима в моїм серці пророста.

 

Буває висихає, наче згуба,

немов цього ніколи не було,

тоді моє життя мені нелюбе…

Навіщо так непрохано цвіло?!

 

Та коли рима йде __ одне зітхання __

пишу, люблю, лечу на крилах думки!

Моє красиве, вічне поривання

в руках якоїсь дивної чаклунки!

 

Чаклунка дивна __ мати Мельпомена

із мого серця витягла ключі

і б’ють вони, мов джерело студене,

і бачу їх я тільки уночі.

 

Ти розкажи про славную Евтерпу,

своїх сестер, прошу тебе, призви…

Нехай ідуть до нашого Вертепу…

моє ім’я, прошу тебе, назви…

Оксана Розум, 20 лютого 2010 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s