Яготинська поезія: Мій дім… тепер… ти храм добра…


%d1%86%d0%b5%d1%80%d0%ba%d0%b2%d0%b0

Я нещадавно побувала на своїй Батьківщині, це та земля, яка породила мене, яка дала творчої наснаги і сили, яка зростила мене у великій любові… На жаль… хати нашої давно вже немає… Але який у мене був подив, коли я дізналася, що на нашому дворищі тепер стоїть церква __ Храм тепла, добра, любові для всіх хто щиро просить у Господа прихистку. Полетіла моя рима у подиві такому незбагненно охоплюючи всю мою душу…

МІЙ ДІМ… ТЕПЕР… ТИ ХРАМ ДОБРА…

Мій дім… тепер… ти Храм добра

і чистоти у слові і любові…

Настала золота пора __

умили роси світанкові!

І дзвін лунає понад небом,

і мамина душа злітає,

і бджоли вже гудуть із медом,

і тато радісно стрічає…

Моє гніздечко стало Раєм

у моїм серденьку навік,

ходила я зеленим гаєм…

і сльози капають з повік…

Як на поріг тепер ступити?!

А помолитись і зайти!

Спокути чашу пригубити

та сльози давлять самоти…

Я щиро згадую тебе,

моя домівко волошкова!

Тоді вогонь оцей мине __

коли впаде роса ранкова!

У серці щем, але радію,

тепер __ ти Храм в людській душі!

Дивлюсь на тебе й тихо млію

в оцій омріяній глуші…

Оксана Розум, 23 лютого 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s