Яготинська поезія: Я ЗАВЖДИ МАЛЮЮ ЛЮДЯМ КРИЛА


%d0%b7%d0%bb%d0%be 

Я ЗАВЖДИ МАЛЮЮ ЛЮДЯМ КРИЛА

Я завжди малюю людям крила, 

я несу у світ свої вітрила!

Отож, часто сльози проливаю,

злим чомусь завжди допомагаю.

 

Бо для мене їхні душі чисті,

інколи слова в них променисті,

інколи душа у них співає,

інколи вона в них оживає.

 

Але що стається з ними уночі?!

Хоч тікай, а може хоч кричи…

Вилітає зло і слів облава,

усе пнеться на людину як забава…

 

Наче є на дні у них якесь добро

та в колодязь впало те відро

і навіки в долі утопилось,

зло у ніченці  лихій зродилось.

 

Але я з добром іду до них,

не читаю віршів їм сумних.

Я радію з ними, з ними плачу

і гріхи усі їхні пробачу…

 

А мене сприймають, як приманку

і радіють, коли маю лихоманку…

Я собі тихесенько поплачу

і усі гріхи їхні пробачу…

 

Скільки вас було в житті моїм?

Залишу добро у серденьку своїм…

Скільки видали гарячих копняків?

Я віддам вам тридцять срібняків…

Оксана Розум, 28 лютого 2017 рік

banner-88558bb5381db78dfc91657f5fd0c0ec

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s