Яготинська поезія: В МЕНІ ЖИВЕ ПОЕТ


%d0%bf%d0%b8%d1%81%d1%8c%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d0%ba 

В МЕНІ ЖИВЕ ПОЕТ

Напевно, вже не зможу я без слова,

в нім ожива моя від серця мова,

без рими безупинної своєї…

я не втечу нікуди вже від неї…

Я у полоні, у п’янких обіймах

у Мельпомени, у її думках…

Письменник чи поет, а чи борець?

В мені сонет та я, таки, мудрець!

Хоча до мудрості мені ще так далеко,

лечу в життя, неначе, той лелека!

Іще побачити потрібно гіркоту,

щоб усвідомити у світі марноту.

І щастя оцінити у промові,

і людям донести це у розмові,

і радість поселити у серця,

й любов побачити, й Творця.

Та я поет! Я вже письменник!

Пишу сонет, бо я натхненник!

Слова мої, як роси на папері

встають над ними акварелі…

Як часто було слова мало,

тому багато римою співала

і свої гіркі сльози проливала

та моя рима мене лікувала…

Оксана Розум, 03 березня 2017 рік

 

banner-88558bb5381db78dfc91657f5fd0c0ec

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s