Яготинська поезія: ЩЕМКЕ ДИТИНСТВО


%d0%bd%d1%96%d0%b6%d0%bd%d1%96%d1%81%d1%82%d1%8cЧия картина, навіть не знаю, а так надихнула, так запала у серце. Бо дивлюсь сама на себе. Скільки схожих людей є у світі, а доля у кожного різна. І летить моя рима у дитинство… у той рожевий край, у ту мою щасливу казку…

ЩЕМКЕ ДИТИНСТВО

Щемке дитинство у очах,

а на вустах мрійлива радість…

У оксамитових гаях

принишкла невимовна жвавість…

Вогненні спраглії вуста,

неначе грона калинові,

проста дитячая краса

так хоче ніжності й любові…

І материнських теплих рук,

і голосу, як пісня солов’я…

Один привітний щирий рух

й шепоче матінка ім’я…

Палають небом очі сині

і серденько мале щемить,

а рученята лебедині

леліють квіточку щомить…

Плетуть життя своє уроче

з дитинства зачерпнуть росу,

палає серденько дівоче

і ронить срібную сльозу…

Оксана Розум, 04 березня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s