Яготинська поезія: ДИТИНСТВА САД


%d1%81%d0%b0%d0%b4ДИТИНСТВА САД

В наймилішій терпкій глушині

причаїлось село у отавах

у життєвій своїй метушні

знов розквітло у стомлених травах.

Тут ступала батьківська нога,

руки мами земельку квітчали…

Оця люба доро’га мені дорога’,

бо ті квіти мене зустрічали…

Я летіла сюди журавлем

зі шляхів своїх битих у долі,

гляну в сад… розпече мене щем…

сил набралась в родинному колі…

Я сивію в літах, наче зморений птах,

але, мамо, нема того дому…

Ти зосталась назавжди у всіх моїх снах…

пам’ятаю ту гірку оскому…

А калина цвіте і клен серце ятрить,

і криниця все просить напитись,

небо сонце, матусю, довіку хмарить…

а я хочу на сад надивитись… 

Оксана Розум, 05 березня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s