Яготинська поезія: Римований факт “Як важко…”


дякую

Римований факт

Як важко

А все таки, як важко вибачати

не бачити образи знов і знов,

як важко все від себе відпускати…

Ця істина __ основа всіх основ!

Як важко полюбити ворогів

із вдячністю доземно їм вклонитись:

“За копняки я дякую усім,

бо і зоря моя не сміла б засвітититсь!”

І за розмови дякую наразі,

за теплі й ніжнії коментарі

і дякую маститим за образи,

бо не були б поети бунтарі.

І моє слово вже бунтар,

не хоче покоритися тій формі!

Для нього є емоція, як яничар,

яка здається перебила норму!

Емоція… і вірш вже як сльоза:

гірка, солона, через край пекуча…

І в чужий світ вривається гроза,

і давить словом як змія гримуча.

 

Як важко вибачатись за ці сльози,

що вірш так давить у рожевих снах

і люто хлеще як ті верболози,

і зерном смутку залишається в світах…

Оксана Розум, 14 березня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s