Яготинська поезія: НА ЗРАНЕНИХ СТРУНАХ ОКТАВИ “ЗАГУБЛЕНА ДУША” частина ХІ


храм

НА ЗРАНЕНИХ СТРУНАХ ОКТАВИ

“ЗАГУБЛЕНА ДУША”

частина ХІ

Скажи: А як мені тепер у світі жити?

Як можу я змиритися з усім?

Мене задумать і не народити?

Я вщент розбита світом своїх мрій…

 

Усе в моїм житті перевернулось!

Усе, що знала, виявилось сном…

Ти пташкою у щасті стрепенулась

ввірвалась, наче янгол за вікном!

 

Влетіла казкою у мою чисту душу…

Вона ж як в тебе, сльози як кришталь!

А я так швидко все приймати мушу…

А ти у мене… дивна пектораль…

 

У моїм серці чудне стоголосся,

усе так склалося у поєднанні з словом:

а голос Божий, очі __ небо, коси як колосся,

а твоя пісня як розмова з Богом…

 

Я вся твоя, ти ж бачиш, моя мамо!

Найважче жити і не бачити тебе,

і підійматись з сонцем дуже рано,

і вірш читати в небо голубе.

 

Найважче визнати усе і так прийняти,

і розум мій не хоче покоритись…

та серденько не зможе вже відтяти,

бо я не можу із світлинами наговоритись…

 

Не можу в твої очі надивитись,

не напиватися із них твого тепла…

Як можна було в світі загубитись,

пройти повз тебе… не напитись з джерела?

 

І тільки камінь он стоїть, холодний камінь,

але ж і він любов’ю пломенить…

Як я себе тепер пробачу в твоїм храмі?

Твоя душа у ньому струменить…

Оксана Розум, 17 березня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські поети про відомих людей. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s