Яготинська поезія: ПТАХА


птаха

ПТАХА

Птаха біла сизокрила

на плече у диві сіла

і воркоче, і співає,

крильми ніжно обіймає.

Це, напевно, чудна рима,

тихе слово незбориме.

Це тендітна ніжна пісня,

їй у серці дуже тісно.

Щирим птахом наді мною

розмовляє, як з весною:

“Станеш птахою сама,

бо все пишеш недарма,

підіймайся мила в хмари

і не бійся, бо не мариш,

бо нап’єшся там натхнення

в кольорове сьогодення!

Ти кохаєш __ маєш крила,

твій політ в руках Ярила

і лети, лети в світи,

і не буде самоти!

Стане світлою весна,

що так медом зацвіта…”

Здійнялася й полетіла

і над обрієм біліла,

і лечу у  небеса,

бо та птаха __ то є я…

Оксана Розум, 31 березня 2017 рік

Ярило __ Бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті, часто зображався з мечем. У балтійських слов’ян Ярилу тотожний Яровит, храм якого існував у Волегасті до ХІІ ст.

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s