Яготинська поезія: ЖОРЖИНИ


Dahlienblьte auf der Insel Mainau

ЖОРЖИНИ

Жоржини, зіроньки вродливі,

красуні осені мінливі,

раніше вас не помічала

як з серця мами проростали,

палахкотіли самоцвітом,

буяли щедро в кінці літа,

як радістю на мить вінчали,

як дні у щасті пролітали…

Дивлюсь на цвіт і тихо млію

і розбудити не посмію,

лиш спогад у душі роїться,

його сполохати боїться…

Красою й мама чарувала,

добро і ласку дарувала…

О, диво-дивнеє, жоржини,

палаєте, немов жарини,

мов королеви серед квітів

у ласці сонячних софітів,

мов рідне мамине тепло

в чеснотах  щирих розцвіло,

мов діаманти, мов перлини

у теплій сонячній годині,

мов мамине палке кохання,

щемке і трепетне чекання…

До серця потай пригортаю,

матусі ніжність відчуваю…

Оксана Розум, 01 квітня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s