Яготинська поезія: ФЕНІКС


jenschina-feniks.png

ФЕНІКС

Я є вогонь і полумя червоне,

скрижаль утаємничених письменств,

неначе голосні церковні дзвони,

а моя рима __ тисячі блаженств!

Неначе, Жанна Дарк в сторіччі,

бо не гублюся в пошуках мети

і у мені нестримне протиріччя,

але прийшла у світ перемогти!

І величезну силу в серці відчуваю,

палаю, як той Фенікс у віршах,

у потязі до слова вмить згораю…

відроджуюсь із праху, як цей птах…

Нехай! Якщо вже доля у чоло поцілувала,

хай буде так! Я __ Фенікс у словах!

Життя мене наразі здивувало __

з душею я зустрілася у снах!

Вона так глибоко заглянула у очі,

дістала чари із самої глибини

і стали дні мої у полумї урочі,

бо витягла мене з трясовини…

Оксана Розум, 04 квітня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s